В помощь классному руководителю

                    СОВЕТЫ НАЧИНАЮЩЕМУ КЛАССНОМУ РУКОВОДИТЕЛЮ

                   КАК УЛУЧШИТЬ КОНТАКТ МЕЖДУ УЧИТЕЛЕМ И РОДИТЕЛЯМИ

Каждому учителю, особенно классному руководителю, очень важно установить качественную связь с родителями. Причем желательно, чтобы эта связь была двухсторонней. В этой статье мы кратко рассмотрим основные возможности, которые есть у учителя, для осуществления этого.

Сразу отметим, что реакция многих учителей на работу с родителями вне рамок родительских собраний, может быть крайне негативной. Однако практика показывает, что своевременный контакт позволяет сэкономить время на решение проблем, а также предотвратить более половины негативных событий в классе.

Родительские собрания, которые проводятся 2-4 раза в год, - это недостаточный элемент общения. Обычно собрания проводятся тогда, когда "уже поздно" и не позволяют в полной мере решить возникающие проблемы. С применением же активных методик общения с родителями вы сможете не только сократить время, необходимое на проведение собрания, но и превратить его в приятное для всех событие, целью которого будет служить в основном подведение итогов.

Родительские издания

Раз в неделю или месяц вы можете формировать что-то вроде газеты, информационного листа или информационной электронной рассылки. Включите в нее информацию о предстоящих событиях, ваших пожеланий к родителям, важных новшествах, подведите итоги прошедших периодов. Вы можете прикрепить к информационному листу графики, схемы, чтобы наглядно донести до родителей необходимую информацию.

Пятничные письма

Каждую пятницу составьте индивидуальное письмо родителям, с которыми вам необходимо установить двухстороннюю связь. Разделите лист на 2 части: первую для вашего сообщения, вторую для ответа родителя. Лучше оформить и распечатать лист на компьютере. Вложите письмо в дневник ребенку и в понедельник получайте ответы родителей.

Электронная почта

Все больше родителей и учителей используют почту в повседневной работе. Это простой и быстрый способ организовать двустороннюю связь. Помимо личных сообщений вы можете организовывать рассылки по всем адресам родителей, таким образом отправляя общеклассную информацию и напоминания о предстоящих событиях.

График приема

Организуйте личный прием родителей и доведите до их сведения информацию о его графике. Вы можете выделять время на общение с родителями, у которых возникают вопросы и проблемы, раз в неделю или месяц. Это позволит не оттягивать до собраний насущные проблемы и решать их вовремя. Помимо этого вы сможете избежать незапланированных бесед после или до уроков с родителями, которые отнимают много времени.

Будьте гибки в общении с родителями, ищите наиболее удобные и эффективные пути общения. Рассматривайте контакт с родителями в качестве партнерской работы

                            КАК ОБЩАТЬСЯ С "ТРУДНЫМИ РОДИТЕЛЯМИ"

У каждого классного руководителя или учителя найдется несколько учеников, родители которых уделяют слишком много внимания работе педагога или своему ребенку. Такие мамы и папы часто возмущаются, ругаются, ищут виновных по поводу и без него. Можно ли найти с ними общий язык? Вероятно, что да. И мы постараемся дать несколько советов на этот счет.

1. Будьте терпеливы с родителем

Родители могут возмущаться по любому поводу: ваши методы обучения, слишком большая домашняя работа, слишком маленькая домашняя работа, другие дети. Вы что-либо говорите, а они находят сотни причин несогласия с вами. Очень тяжело держать себя в руках перед кричащим родителем, обвиняющим вас в некомпетентности. Но самое важное как раз в том, чтобы оставаться со свежей головой. Не надо принимать оборонительную позицию, не надо отвечать грубостью. Этого подсознательно или сознательно ожидает родитель. Если же вы начинаете вести себя спокойно, вы берете лидерство в беседе в свои руки. Скорее всего вы не сделали ничего плохого, поэтому нет поводов расстраиваться и волноваться из-за невоспитанных родителей.

2. Будьте ответственны перед родителем

Так как вы учитель, имеющий специальное образование и опыт, вы знаете, как надо учить детей. Сложность возникает, если родитель также является педагогом. В любом случае вы должны быть готовы обосновать и объяснить свои действия. Но объяснение не должно быть ничем большим, если вы не совершили никаких нарушений или ошибок.

3. Ограничивайте время разговора с родителем 

Многие родители могут прождать весь последний урок за дверью, чтобы после звонка сразу же наброситься на вас и узнать об успехах своего чада. С одной стороны в этом можно найти множество положительных моментов. Однако Часто ситуация может выйти из-под контроля, а разговор затянуться на часы. В этом случае оставайтесь тверды и сообщите родителю, что у вас начинается другой урок, вам нужно подготовить кабинет, у вас намечено собрание, вы должны забрать ребенка со школы. После этого добавьте, что с радостью обсудите все оставшиеся проблемы на родительском собрании или при личной встрече в назначенное время. Не стоит после этого делать паузу, дожидаясь согласия родителя, - просто улыбнитесь и продолжайте свою работу.

Также полезно держать в уме две рекомендации:
- организовывайте процесс общения с родителями: в начале года назначайте день для экстренных встреч с родителями, чтобы не отвлекаться на беседы ежедневно;
- если родитель подкараулил вас под дверью, либо сошлитесь на наличие отдельно определенного времени для встреч, либо заранее сообщите, сколько времени у вас имеется в данный момент.

4. Обращайтесь за помощью

Иногда ситуация выходит из-под контроля. Порой, мы не компетентны решать вопросы, с которыми к нам пришли родители. Часто мы перестаем удерживать себя в руках. В этом случае не смущайтесь попросить помощи у директора, завуча, психолога. Как правило, они имеют больший опыт работы с трудными родителями. Кроме этого, родители обычно остывают перед лицом начальства. Однако вам стоит учитывать и занятость вашей администрации, чтобы беспокоить их только по необходимости, а также не делать этого в неудобное для них время. Предпочтительней, чтобы родитель был должен записаться на примем к директору, чем чтобы директор прерывал из-за него совещание.

Будьте терпимы с родителями, которые иногда кажутся младше своих детей. Помните, что вы учитель. Это подразумевает вашу компетентность во всем, что касается вашей работы. Поэтому грубость со стороны родителей не стоит принимать на свой счет, а следует списывать на их недостатки. В то же время будьте честны с собой и умейте признавать собственные ошибки, которые случаются в работе даже самого опытного профессионала

ПАМЯТКА ДЛЯ МОЛОДОГО УЧИТЕЛЯ.

1.Приходите в кабинет немного раньше звонка, убедитесь, всё ли готово к уроку, хорошо ли расставлена мебель, чиста ли доска, подготовлены ли ТСО, наглядные пособия. Входите в класс последним. Добивайтесь, чтобы все учащиеся приветствовали Вас организованно. Осмотрите класс, особенно - недисциплинированных ребят. Старайтесь показать учащимся красоту и привлекательность организованного начала урока, стремитесь к тому, чтобы на это уходило каждый раз все меньше и меньше времени.

2. Не тратьте времена на поиски страницы Вашего предмета в классном журнале, ее можно приготовить на перемене. Не приучайте дежурных оставлять на столе учителя записку с фамилиями отсутствующих.
3. Начинайте урок энергично. Не задавайте вопрос: "Кто не выполнил до­машнее задание?" - это приучает учащихся к мысли, будто невыполнение домашнего задания - дело неизбежное. Ведите урок так, чтобы каждый ученик постоянно был занят делом, помните: паузы, медлительность, безделье - бич дисциплины.
4.Увлекайте учащихся интересным содержанием материала, созданием про­блемных ситуаций,умственным напряжением. Контролируйте темп урока, помогайте слабым поверить в свои силы. Держите в поле зрения весь класс. Особенно следите за теми, у кого внимание неустойчивое, кто отвлекается. Предотвращайте попытки нарушить рабочий порядок.
5.Обращайтесь с просьбами, вопросами несколько чаще к тем учащимся, кото­рые могут заниматься на уроке посторонними делами.
6.Мотивируя оценки знаний, придайте своим словам деловой, заинтересо­ванный характер. Укажите ученику над чем ему следует поработать, чтобы заслужить более высокую оценку.
7.Заканчивайте урок общей оценкой класса и отдельных учащихся. Пусть они испытывают удовлетворение от результатов своего труда. Постарайтесь заметить положительное в работе недисциплинированных ребят, но не делайте это слишком часто и за небольшие усилия.
8.Прекращайте урок со звонком. Напомните об обязанностях дежурного.
9.Удерживайтесь от излишних замечаний.
10.При недисциплинированности учащихся старайтесь обходиться без помо­щи других. Помните: налаживание дисциплины при помощи чужого автори­тета не дает вам пользы, а скорее вредит. Лучше обратитесь за под­держкой классу.

Десять секретов успешного проведения родительского собрания(памятка для педагога)

Родительское собрание является необходимым атрибутом школьной жизни. Как сделать его интересным и продуктивным? Они могут оказаться особенно полезными начинающему классному руководителю.
1. Для проведения родительского собрания выберите наиболее благоприятный день и час и постарайтесь, чтобы на это время ни у вас, ни у родителей ваших учеников не было запланировано никаких важных дел, интересных телепередач и т.п.
2. Определите одну наиболее важную проблему, касающуюся учеников вашего класса, и на ее обсуждении постройте разговор с родителями.
3. Особое внимание обратите на размещение родителей в классе. Например, можно расставить столы и стулья по кругу, чтобы все участники родительского собрания хорошо видели и слышали друг друга.
4. Подготовьте визитки с именами родителей, особенно в том случае, если они еще недостаточно хорошо знают друг друга.
5. Вместе с родителями придумайте правила для участников собрания. Например: снимать верхнюю одежду обязательно; не допускается молчания при обсуждении проблемы; отвергая предложение (мнение), необходимо вносить встречное; называть друг друга по имени и отчеству или только по имени и т.д.
6. Берегите время людей, приглашенных на собрание. С этой целью установите регламент и строго следите за его соблюдением.
7. В ходе собрания используйте игры и групповые формы организации взаимодействия родителей.
8. Сделать общение на собрании непринужденным и откровенным может помочь чашка чая.
9. При обсуждении проблемных вопросов опирайтесь на жизненный и педагогический опыт наиболее авторитетных родителей, на мнение членов родительского комитета и совета школы.
10. Стремитесь к тому, чтобы на собрании были приняты конкретные решения.

Правила поведения классного руководителя на родительском собрании

1. Педагогу необходимо снять собственное напряжение и тревогу перед встречей с родителями.
2. С помощью речи, интонации, жестов и других средств дайте родителям почувствовать ваше уважение и внимание к ним.
3. Постарайтесь понять родителей; правильно определить проблемы, наиболее волнующие их. Убедите их в том, что у школы и семьи одни проблемы, одни задачи, одни дети.
4. Разговаривать с родителями следует спокойно и доброжелательно. Важно, чтобы родители всех учеников - и благополучных, и детей группы риска - ушли с собрания с верой в своего ребенка.
5. Результатом вашей совместной работы на родительском собрании должна стать уверенность родителей в том, что в воспитании детей они всегда могут рассчитывать на Вашу поддержку и помощь других учителей школы.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 

Вимоги до особистості класного керівника

1.       Суспільно-гуманістична спрямованість, яка передбачає:

·         високий рівень самосвідомості, суспільної та національної свідомості;

·         усвідомлення громадянського обов'язку, високий рівень політичної культури та культури міжнаціонального спілкування;

·         високий рівень моральної вихованості;

·         соціальну активність і відповідальність;

·         володіння навичками суспільно-гуманістичної роботи, вмінням творчо працювати, використовувати й цінувати колективний досвід, критично оцінювати досягнуте;

·         володіння вмінням брати участь у співпраці, співтворчості;

·         здатність до прояву громадянської активності на благо суверенної України.

2.       Професійно-педагогічна спрямованість, сутністю якої є:

·         розуміння соціальної ролі педагогічної професії, інтерес до дитини як суб'єкта діяльності, вміння розуміти її потреби й особливості, складність і неоднозначність внутрішнього світу;

·         педагогічна спостережливість; педагогічний такт.

3.       Високий рівень педагогічної майстерності, який передбачає:

·         знання основ предмета, завдань і категорій педагогіки;

·         знання вікових, анатомо-фізіологічних та психічних особливостей розвитку учнів, соціального формування особистості; розуміння суті, мети, завдань, форм і методів виховання;

·         знання індивідуально-психологічних та індивідуально-типологічних особливостей вихованців;

·         володіння вміннями й навичками організації виховної діяльності школярів, визначення рівня вихованості учнів, вміннями проектування розвитку особистості в колективі, планування, відбору, узагальнення навчально-виховного матеріалу;

·         володіння прийомами й засобами педагогічної техніки, вмінням встановлювати педагогічне доцільні взаємовідносини з окремими учнями, малими групами, учнівським колективом, батьками, вчителями, аналізувати свою діяльність і діяльність колективу, результати роботи.

Основні функції класного керівника

Організаторські:

·         планування і координація всієї виховної роботи з класом;

·         надання допомоги активу в організації класу;

·         встановлення зв'язків із учнівським та педагогічним колективами, батьками, громадськістю;

·         забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів;

·         ведення документації в класі;

·         сприяння розвитку самоврядування в колективі.

Аналітико-узагальнюючі:

·         сприяння всебічному розвитку учнів на основі вивчення і врахування їхніх індивідуально-психологічних особливостей.

Координаційно-узгоджуючі:

·         У забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів.

Психологічні:

·         Установлення довірливих стосунків із вихованцями,

·         зняття-психологічного напруження в учнівському колективі.

Стимулюючо-гальмівні:

·         активізація чи гальмування учнівської діяльності залежно від її спрямованості.

Зміст роботи класного керівника

·         Вивчення учнів.

·         Об'єднання учнів у колектив.

·         Співпраця із дитячими та молодіжними організаціями.

·         Робота з батьками, громадськістю.

·         Співпраця із культурно-освітніми та позашкільними установами.

·         Співпраця із шкільним психологом.

·         Організація виховної діяльності: пізнавальної, трудової, художньо-естетичної, суспільно-гуманістичної, фізкультурно-оздоровчої, організаторської, ціннісно-орієнтаційної.

·         Індивідуальна робота з учнями.

  

Зміст виховної роботи класного керівника 

1.       Виховання високої моралі у підростаючого покоління, формування в нього українського менталітету на основі відродження національних традицій.

2.       Створення необхідних умов для фізичного розвитку школярів, збереження та зміцнення їхнього здоров'я.

3.       Духовно-моральне виховання, домінантою якого є орієнтація на загальнолюдські цінності.

4.       Розвиток розумових і фізичних здібностей, формування високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля учнів.

5.       Підготовка школярів до господарсько-трудової діяльності.

6.       Створення умов для вільного вибору учнями світоглядних позицій.

7.       Гуманізація педагогічного процесу, демократизація стосунків у колективі.

8.       Врахування інтересів дітей.

9.       Організація роботи з батьками. 

"Золоті правила" класного керівника

  

·         Учитель має бути особистістю, привабливою для дітей.

·         Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї, у стосунках із нею чесний і відвертий.

·         Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.

·         Учитель має бути веселим, жартівливим.

·         Учитель повинен раціонально використовувати свій час.

·         Учитель має бути доброзичливим.

·         Учитель має постійно самовдосконалюватися, розширювати свій кругозір.

·         Гасло вчителя: "Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм учням".

·         Учитель повинен реалізовувати індивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати, підтримати в ній вогник самоповаги.

·         Класний керівник має створити учнівський колектив, у якому панують доброзичливі стосунки, шанобливе ставлення один до одного.

·         Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.

·         Учителю слід любити й захищати дитину, поважати її почуття.

·         Учителю необхідно виховувати в дітей самодисципліну.

·         Учитель - це та людина, яка любить дітей, володіє педагогічною майстерністю, постійно пробуджує в юному серці бажання бути сьогодні кращим, ніж учора, почуття поваги до самого себе.

ВИХОВНА СИСТЕМА

Компоненти виховної системи

Кожна дитина може стати високоморальною особистістю, якщо вона буде забезпечена нормальними умовами для виховання та самовиховання. Головне завдання школи полягає у створен­ні таких умов, у першу чергу, зважаючи на побудову виховної системи шкільного та класного колективу. Системний підхід до виховного процесу дозволяє класному керівникові зробити свою роботу більш ефективною, раціонально розподілити свої зусил­ля, сформувати цілісну «портретну характеристику» колективу класу, зробити його несхожим на інші, розширити діапазон пе­дагогічного впливу.

Виховна система класу — це цілісний комплекс взаємозв'я­заних компонентів, що забезпечують формування сприятливих умов для розвитку особистості.

Перший компонент — індивідуально-груповий — являє собою спільноту дітей та дорослих, об'єднаних у процесі життєдіяль­ності одного класу. Це учні класу, класний керівник, батьки, адміністрація школи, вчителі-предметники, котрі беруть участь у виховному процесі класу, психолог, соціальні працівники, керівники гуртків. Саме вони визначають, якою бути виховній системі. Головну роль у побудові виховної системи класу відіграє класний керівник. Його ціннісні орієнтири, знання специфі­ки свого класу, тісний взаємозв'язок з батьками учнів, особис­та зацікавленість у результатах виховної діяльності дозволяють знайти найбільш оптимальні форми і способи побудови виховної системи.

Другий компонент виховної системи — ціннісно орієнтов­ний — складається з цілей та завдань процесу виховання; пер­спектив розвитку класного колективу; правил — основ жит­тєдіяльності класу.

Важливим є визначення ключової ідеї виховної системи. Це зумовлює назву системи, формує цілі та принципи, зміст, форми і методи спільної діяльності. Наприклад:

Ключова ідея	Назва системи	Клас
1. Оволоді ння навичками самостійного життя	«Дорослість»	10—11 кл.
2. Формування толерантної поведінки старшокласників	«Я серед людей»	9 кл.
3. Розвиток індивідуальних здібностей учнів	«Я — індиві­дуальність»	9 кл.
4. Допомога в особистому та професійно­му самовизначенні старшокласників	«Моє самовиз­начення»	11 кл.

Необхідно згадати про цілі виховної системи. Кожен класний керівник повинен пам'ятати, що виховання без цілей не буває. Цілі — це отримання результату виховної діяльності. Так, клас­ний керівник вбачає мету своєї діяльності у вихованні відпові­дального ставлення учнів до власного життя. Одразу з'являються відповідні завдання:

1)  розвиток самоусвідомлення учня, розуміння самого себе, самовизнання;

2)   створення умов для спільної діяльності та спілкування;

3)  розвиток учнівського колективу як частини шкільної спільноти.

Виховна система класу неможлива без визначення перспектив життєдіяльності зазначеного колективу. У процесі побудови ви­ховної системи класний керівник разом з учнями класу та бать­ками визначає перспективи життєдіяльності класу. Вони можуть бути такими: близькі — культпоходи до театрів та на виставки, екскурсії, чергування по школі, класні години, збір активу, участь у суботнику; середні — участь в олімпіадах та конкур­сах, колективна творча справа, проектна діяльність, виїзд кла­су наприкінці року, успішне закінчення семестру та року, літня практика; далекі — успішне закінчення школи, професійне виз­начення, отримання належних навчальних та виховних навичок, збереження шкільної спільноти.

Виховна система класу забезпечує появу і встановлення норм та правил, які стають важливими та обов'язковими для всіх членів класної спільноти. Ці правила — основа життєдіяльності колективу.

Наприклад:

1)   щодня без двійки;

2)    прояви свою індивідуальність;

3)    довіра — головне в стосунках між людьми;

4)    усе вирішуємо разом, але кожен має право на свою думку;

5)    запізнення забороняються.

Третій компонент виховної системи — функціонально-діяль­ний. Він складається з чинників, що сприяють функціонуванню виховної системи: форм та методів роботи, основних функцій ви­ховної системи, педагогічного забезпечення та самоуправління класу. Зазначений компонент систематизує, упорядковує створе­ну виховну систему. Це конкретна діяльність класної спільноти: години спілкування, тренінги, походи, ігри, свята, гуртки, клу­би, диспути тощо.

Успішність реалізації та функціонування виховної системи знаходиться в цілковитій залежності від діяльності класного керівника. Необхідно не тільки створити виховну систему, але й забезпечити необхідне педагогічне корегування. Залежно від особливостей класу, виховної системи, а також особистості клас­ного керівника, можна виділити декілька ролей класного керів­ника (за І. О. Колесниковою та Є. І. Баришніковим):

—    «контролер» — забезпечує залучення учнів до навчально- виховного процесу (контроль за навчанням, відвідуванням, поведінкою, чергуванням учнів; індивідуальна робота з учнями, робота з батьками);

—    «поводир країною знань» — створює умови для розвитку пізнавальної зацікавленості та бажання вчитися (інформує бать­ків і учнів про вимоги школи, її особливості, проводить різні пізнавальні заходи, допомагає учням у навчанні, дає рекоменда­ції вчителям-предметникам);

—    «моральний наставник» — сприяє дотриманню учнями правил та норм, допомагає у вирішенні конфліктів, проводить виховні заходи на різні морально-етичні теми, демонструє при­клад високоморальної поведінки, норм спілкування;

—    «носій культури» — створює навчально-виховний процес, що сприяє процесу пізнання цінностей культури (екскурсії, культ­походи до театрів, музеїв, на виставки, культмасові заходи);

—    «старший товариш» — допомагає учням брати участь у різ­них видах діяльності, опікає дітей, прагне здобути довіру та повагу учнів (колективна творча діяльність, робота з самоуправління);

—    «соціальний педагог» — сприяє вирішенню різних соціаль­них проблем, вивчає соціальний стан учнів, проводить індивіду­альну роботу з ними, стає на захист дітей;

—     «фасилітатор» — допомагає в процесі самопізнання, само­регуляції, самовизначення, постійно підтримує учнів.

Четвертий компонент виховної системи — просторово-часовий — складається з чинників, що впливають на середовище (емоційно-психологічне, предметно-матеріальне, духовно-моральне), в якому функціонує виховна система; це і зв'язок класного колективу з іншими групами дітей та дорослих; місце класу у ви­ховному просторі навчального закладу; етапи розвитку системи.

Основним місцем для функціонування виховної системи є нав­чальний кабінет, в якому проходить діяльність класної спільно­ти. Тому класному керівникові, учням та іншим членам спільно­ти необхідно потурбуватися про затишок та комфорт у класній кімнаті, а також створити спокійну приємну атмосферу всередині класного колективу.

П'ятий компонент виховної системи — діагностико-результативний —« включає в себе критерії ефективності виховної системи та методи і форми вивчення її результативності. Це допомагає по­бачити, наскільки система ефективна. Критеріями ефективності, наприклад, можуть бути такі показники:

—   вихованість учнів;

—   сформованість колективу;

—    участь учнів класу або класного колективу в різних конкур­сах, оглядах, олімпіадах;

—    задоволення учнів класу та батьків процесом життєдіяль­ності класу;

—    стосунки класного колективу з іншими класами;

—    місце класу в загальношкільному середовищі.

У зв'язку з цим обираються форми та методи вивчення ефек­тивності виховної системи.

Моделювання виховної системи класу — це складний, достат­ньо тривалий, але не затяжний процес. Класному керівникові не­обхідно скласти приблизний план моделювання системи, спільної діяльності з учнями, вчителями, батьками та поетапно викону­вати конкретні функції, визначити форми, методи, прийоми, які треба використовувати.

РОБОТА З БАТЬКАМИ

Тільки  разом  з батьками, спільними зусиллями,

вчителі  можуть  дати  дітям  велике  людське  щастя.

            В. А.  Сухомлинський

1. Налагодити тісний зв’язок з батьками .
2. Активізувати роботу батьківського комітету щодо роз’яснення законодавства України з питань освіти
3. Добиватись впливу батьківського комітету на батьків, діти яких   порушують режим  школи .
4. Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити  причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.
5. Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної грамотності батьків.
6. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома

7.                   Впровадження форм роботи з сім’єю, що сприяє  гуманізації взаємовідносин  між педагогами та  батьками.

Батьки і вчителі повинні стати   партнерами , активними співучасниками творчого процесу виховання   учнів.

Функції  роботи  класного  керівника  з  батьками.

 

Перша  функція – ознайомлення  батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу, що організовує  школа , обумовлена  необхідністю вироблення  однакових  вимог, загальних принципів,

визначення  мети і завдань  виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному  вихованні й у навчально-виховному процесі школи.

Друга  функція -  психолого-педагогічна  освіта батьків .

Третя функція  - залучення батьків до спільної з дітьми діяльності :

·         Участь у всіх формах позаурочної  діяльності ( походи , екскурсії, вечори, змагання, благоустрій  школи) .

·         Участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи

(родинне свято, свято Дня Матері, свята Першого та Останнього дзвоника, спортивних змагань, свято  квітів, виставок, екскурсій на природу тощо )

·         Участь у профорієнтаційній  роботі  школи: екскурсії на виробництво, де працюють батьки учнів, зустрічі з цікавими людьми, розповіді батьків про свою роботу).

·         Участь у роботі батьківського комітету по профілактиці правопорушень , піклувальній роботі про дітей з малозабезпечених  сімей.

·         Надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних заходів через установлення зв’язку школи з підприємствами , фірмами .

Четверта функція – коректування процесу виховання в родинах окремих учнів:

• надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів , зокрема  обдарованих дітей;

• надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем: підлітковий вік , профілактика формування шкідливих звичок, профілактика правопорушень;

·         індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів

П’ята функція – взаємодія батьків: із громадськими організаціями, батьківським комітетом школи.

Форми взаємодії педагогів та батьків.

-          батьківські  збори;

-          батьківський лекторій;

-          тематичні конференції  з обміну досвідом виховання дітей;

-          диспут, дискусія;

-          зустрічі з практичним психологом

-          батьківський  актив.

    

Тема зборів: «Портрет дитини»

Сучасне життя ставить перед школою багато завдань, які неможливо розв'язати без співробітництва з батьками. Вони головні «замовники» змісту навчально-виховного процесу, тому хочуть бачити своїх дітей самостійними, всебічно розвинутими, з гарним смаком та достатньою ерудицією, цілеспрямованими та здатними приймати рішення, професійно спрямованими; само реалізованими. Завдання кожного класного керівника — націлити свою ро­боту на виконання «замовлення».

До початку 9 класу в батьків уже достатньо сформований «портрет» своєї дитини, тому класному керівникові слід це з ними обговорювати.

Зустріч з батьками

Мета:

1)  виявити очікування батьків;

2) знайти суперечності між реальним поглядом на дітей та очікуваннями батьків;

3) знайти відповідні засоби для усунення проблем.

Хід  зустрічі

Вправа на створення комфортної атмосфери. Класний керівник запитує аудиторію:

— Як зверталися до вас батьки? Чому?

Батьки відповідають. Наприклад: «Мене звати Василь Марко­вич, мама зверталася до мене «Васильок», тому що вважала мене дуже лагідною дитиною, а ще я мав блакитні очі»; «А мене мама з бабусею називали «Кульбабкою». Я мала жовтеньке, кучеряве волосся»,— і так далі. Почати може класний керівник.

1.       «Мозковий штурм». Якою я хочу бачити свою дитину? Батьки по черзі називають ті якості, які вони хочуть бачити в

дитині. Записується все, в тому числі й повтори. Усе записане обговорюється. Батьки пояснюють, навіщо їх дитині мати ті чи інші якості (вміння).

2. Робота над ситуаціями із життя класу.

Класний керівник готує картки, де записані реальні ситуації з життя класу (прізвища дітей не вказуються), в яких діти прояв­ляють себе по-різному.

3. Обговорення.

Складається умовний список того, що батьків задовольняє в дітях, а що ні. Наприклад:

Так

·         наполегливість у навчанні

·         товаришування

·         оволодіння комп'ютером

·         самостійність у вчинках

Ні

·         прогулювання уроків

·         конфлікти

·         захоплення комп'ютерними іграми

·         схильність до ризику

Батьки обговорюють, що кожен з них може зробити для поліп­шення тієї чи іншої ситуації.

Основа взаємодії батьків та класного керівника

Основа такої взаємодії — це насамперед довіра батьків школі й Вам як класному керівникові.

Вибудовувати довірливі стосунки можна таким чином:

—   вивчити за допомогою анкет, тестів, індивідуальних бесід думку батьків щодо організації навчання, виховної діяльності у школі;

—        створити  систему інформування батьків про життя класу та діколи;

—   скласти низку взаємозобов'язань між батьками та класним керівником.

Пропонуються запитання, на які слід відповісти на початку року учням класу.

1.     Що хочуть знати батьки про ваш клас, школу?

2.     Що вони чекають від навчання та виховання дітей саме у вашому класі та вашій школі?

3.      Чи задоволені батьки стосунками, які склалися між ними та класним керівником, учителями, адміністрацією?

4.      Якою вони хочуть бачити навчально-виховну діяльність у класі та школі?

Батьки повинні для класного керівника стати союзниками та рівнозначними партнерами, повинні мати певну необхідну для них інформацію про все, що відбувається у школі. І школа, і бать­ки є суб'єктами спільної діяльності, тоді як об'єктом є інформація про клас, школу, дитину

Форми взаємодії з батьками

1.       Дзвінки додому та на роботу.

Мета:

—  створення довірливих стосунків;

—  інформація про стан справ.

Рекомендації:

— дозувати дзвінки та інформацію;

—  подавати позитив;

—  слідкувати за своїм тоном та настроєм;

—  використовувати для об'яв та запрошень.

2. Відвідування вдома.

Мета:

—  зібрати інформацію про дитину та сім'ю;

—  розповідати про дитину, її поведінку, успішність тощо;

—   обговорити та вирішити проблеми і конфлікти.

3. Батьківські збори.

Мета:

—  отримати інформацію про життя класу та школи;

—  надати педагогічні консультації;

—  подавати інформацію про навчання та поведінку учнів (має бути дозованою та позитивною).

4. Відкриті уроки.

Мета:

—  дати інформацію про навчання дітей;

—  продемонструвати можливості учнів;

—  попереджати конфлікти та непорозуміння батьків щодо складності навчального матеріалу.

5.     Педагогічні дискусії, конференції, диспути.

Мета:

—                надати педагогічні консультації;

—                обмінятися досвідом.

6. Рольові ігри.

Мета:

—                обмінятися досвідом;

—                обміркувати ймовірні виходи з проблемних та конфліктних ситуацій;

—                набути батьківського досвіду.

7. Індивідуальні бесіди, консультації.

Мета:

—                зібрати інформацію;

—                надати повну інформацію про дитину;

—                набути педагогічного досвіду;

—                отримати поради та рекомендації.

8. Листування з батьками.

Мета:

—                 надати позитивну інформацію про учнів;

—                 використовувати для запрошень та оголошень.

9. Спільні свята та конкурси.

Мета:

—установити контакт та тісніший зв'язок;

—набути навичок співпраці з дітьми.

Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.

Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.

Педагогічна освіта батьків

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

День відчинених дверей. Головна мета — показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи.

Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

Запрошення батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які опікуються проблемами виховання молоді.

Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.

Для забезпечення форм і змісту співпраці школи і батьків використовують усні журнали; педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах). Ефективними є спільні тематичні заходи «дерево родоводу» — зустрічі поколінь; «у сімейному колі» (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «родинний міст» — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; «народна світлиця» — звернення до народних традицій у сімейному вихованні; «день добрих справ» — спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; «дискусійний клуб» — обговорення проблемних питань виховання; «аукціон ідей сімейного виховання», «батьківський ринг», «дні довіри», «сімейні дні в класі» тощо.

Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.

Батьківський комітет класу. Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я — школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ класу, школи. Їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками.

Загальношкільний батьківський комітет. Обирають на загальношкільних батьківських зборах із представників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією школи. До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

У роботі з батьківськими комітетами вчителі, адміністрація школи повинні виявляти тактовність, доброзичливе, уважне ставлення до їх пропозицій, своєчасно реагувати на них, розуміти, що їх діяльність сприяє спілкуванню, зближенню педагогів з батьками і на цій основі успішному вирішенню багатьох складних питань виховання.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

— проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

— надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

— участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).

Взаємодія з батьками

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.

2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.

3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

— використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;

— довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;

— педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;

— життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.

Скарбничка матеріалів для використання в роботі з батьками

Тематика педагогічних  конференцій або семінарів.

1)  «Що таке «проблемні» діти? Які причини появи таких дітей?».

2)  «Психологія та фізіологія підлітків».

3)  «Сучасні молодіжні тенденції».

4)  «Мовний етикет сім'ї».

5)  «Дозвілля дітей».

6)  «Насильство у сім'ї».

7)  «Професійне самовизначення учнів».

8)  «Підлітки та закон».

9)  «Шкідливі звички. Що робити?»

   Головне — вміння організувати дискусію. Треба:

—  продумати питання;

—  встановити регламент;

—  вислухати всі виступи;

—  аргументувати позиції;

—  підбити підсумки;

—  зробити висновки.

Основний принцип — повага до позиції та думки кожного, ненав'язування власної думки.

Тематика диспутів.

1)  «Ми такими не були?»

2)   «Вибір професії — чия справа?»

3)   «Батьки та діти».

4)   «Навчання або розваги».

Тематика спільних диспутів учнів та батьків «Батьки та діти».

1)    «Дорослі ми чи діти? Коли настає дорослість?»

2)      «Хто несе відповідальність за наші вчинки: ми, школа, батьки?»

3)    «Чи маємо ми право на самостійність?»

4)    «Чи існує обов'язок перед батьками? Що це?»

5)    «Чи треба бути щирими з батьками?»

6)      «Чи треба прислухатися до думки батьків стосовно майбут­ньої професії?»

7)    «Чи треба вибачати батьків?»

8)      «Що може не подобатися в батьках? Чи варто їх соро­митися?»

9)    «Як повинні відноситися батьки до друзів своєї дитини?»

Тематика батьківських зборів.

1.    Виховання учнів шкільного віку в сім'ї та школі.

1)  «Юність. Її особливості. Кризи цього віку».

2)  «Ідеали дітей».

3)  «Батьки та діти. Проблеми, взаємодія».

2.    Правове виховання учнів.

1)  «Права та обов'язки підлітків».

2)  «Зустріч з працівником міліції. Статистика правопору­шень підлітків ».

3)  «Формування у підлітків відповідальності за свої дії та вчинки».

4)  «Роль сім'ї в попередженні правопорушень дітей».

3.    Емоційне життя підлітків.

1)  «Емоції та почуття в житті дітей-підлітків».

2)  «Аналіз діагностування. Бесіда з психологом».

3)  «Дівчата та хлопці. Дружба підлітків».

4.    Характер дитини. Виховання та самовиховання.

1)  «Загальна характеристика особистості підлітка».

2)   «Самооцінка та оцінка учнів».

3)  «Результати діагностування».

4)  «Самовиховання».

Психологічна інформація для батьків

«Як навчитися слуха­ти своїх дітей»

Емпатія — шлях до вміння слухати. П'ять умов, необхідних для емпатичного слухання:

1)     Уважність до співрозмовника, до того, що він говорить, що відчуває при цьому.

2)      Вміння опосередковано сприймати співрозмовника, а свою участь виявляти через розуміння, схвалення та підтримку у ви­гляді міміки, кивків, поглядів.

3)     Уміння активно слухати, звертаючись до співрозмовника за допомогою запитань, перефразування, розуміння почуттів того, хто говорить.

4)              Настроювання на слухання:

—  позитивне відношення до співрозмовника, установка на схвалення співрозмовника;

—  установка на визнання іншої людини;

—  установка на визначення права на власну думку.

5)     Вміння розуміти почуття співрозмовника — це адекватне вираження своїх почуттів.

Як зібрати і зберегти потрібну інформацію про батьків?

Якщо ви хочете виявити інтереси та можливості батьків, зробіть картотеку. На зборах роздайте батькам по 2 картки. На першій з одного боку запишіть дані про батька (ім'я, по батькові, де та ким працює, освіта, робочий телефон, домашній телефон, адре­са), зі зворотного боку — такі ж дані про матір. У другій карт­ці батьки зазначають, чим можуть допомогти класу, яку роль хочуть відігравати у взаємодії з класом та класним керівником. Розкладіть картки за видами допомоги.

Типи сімей

Умовна класифікація:

1. Міцна сім’я – між дітьми та батьками гарні стосунки, високий рівень потреби в сімейному спілкуванні. Діти в такій сімї – розвинуті особистості, мають достатню самооцінку.	Батьки допомагають класному керівникові, вони у складі активу. Це союзники, партнери класного керівника.
2.   Надопіка – надмірна турбота та любов батьків. Діти – безвідповідальні, недисципліновані, егоїстичні.	Батьки нерідко конфліктують з учителями, відстоюючи свою дитину. Необхідна особлива увага класного керівника: розгляд та аналіз ситуацій, педагогічно-просвітницька робота з батьками.
3. Видима опіка — батьки вдають підвищену увагу до дитини або роблять усе за інерціею, більшу частину часу вони займаються важливішими, на їхню думку, справами, Діти страждають від неуваги, почуваються чужими	Приходять на всі збори, ви конують усі прохання, вислуховують рекомендації, погоджуються. Класний керівник повинен звернутися до форм спільної діяльності з дитиною, використовувати ситуації взаємодії з батьками. Потрібна  консультація психолога.
4. Розбіжне виховання — вимоги батьків різні. Дитина починає хитрувати та вибирати, що для неї є вигіднішим	Батьки бувають у школі. По-різному сприймають рекомендації. Класному керівникові треба працювати з обома батьками. Необхідна консультація пси­холога, вдосконалення педа­гогічно-просвітницької роботи з батьками
5.   Високий рівень відповідальності. Діти відчувають неспокій, бояться розчарувати своїх батьків. Модель «вимогливої сім'ї»	Необхідна консультація психолога та психоневролога. Робота з дитиною щодо підвищення самооцінки
6.    Бездоглядність. Сім'я «групи ризику»	Залучення до роботи адмініст рації, громадськості, юриста. Дитину слід залучати до справ класу, взяти на себе роль опікуна

Традиції класу

«День сім'ї» може стати традицією в класі.

Мета:

—   виявити потенціал кожної сім'ї;

—   розвити та укріпити зв'язок школи, батьків і дітей;

—   залучити до роботи не тільки окремих батьків, але і сім'ї;

—   сприяти розвитку особистості учнів;

—   формувати творчу співпрацю в межах спільної справи.

План організації свята:

1)   слід визначити день;

2)   повідомити про ідею батьківський актив;

3)   скласти план та вибрати форму колективної справи;

4)    ознайомити з планом батьків;

5)   вибрати з батьками форми роботи;

6)    провести свято.

Форми спільної діяльності:

1.       Написати розповідь про сім'ю за такими темами: «Сімейне свято».

«Це — наша сім'я» (розповідь про усіх членів сім'ї).

«Мама, тато і я —дуже дружна сім'я».

« Наш родовід ».

«Імена» (про тих, ким пишається сім'я).

Один день нашої сім'ї» (день відпочинку).

«У нас буває цікаво».

« Наймолодший ».

« Найстарший ».

2.       «Проби пера» (вірші, поеми, казки, поздоровлення, фан­тастичні оповідання членів сім'ї).

3.    Книга корисних порад (рецепти, поради).

4.    Сімейна символіка, девіз, візитка.

5.    Сценарій домашнього свята.

6.    Путівник сім'ї.

7.    Сімейний альбом (фоторепортаж про сім'ю).

8.    «Своїми руками».

9.    Відеофільм «Наша сім'я».

10. Кліп-концерт (аудіокасети, відеокасети).

11. Реферати на різні пізнавальні теми.

12. Розповідь з використанням фотографій «Мій улюбленець».

По закінчені підготувати грамоти, дипломи. Усі, хто взяв участь, отримують нагороду.

Спільні збори батьків та дітей «Модель учня  класу»

(форма проведення — засідання груп)

Підготовчий етап

1.     Вибір теми та ознайомлення з нею учнів.

2.     Завдання для учнів:

—  взяти інтерв'ю у своїх батьків на тему: «Якими ми хоче­мо бачити своїх дітей?»;

—  підготувати міні-твори «Ідеал учня »;

—  конкурс фотографій «Ми — учні 8 (8, 10, 11) класу».

3.     Підготовка запрошень батькам. Можна використати SMS або Інтернет. Звернути увагу на відповіді батьків.

4.     Підготовка наочних засобів у класі.

5.     Вивчення необхідних документів: статуту школи, Консти­туції України, Декларації про права дитини тощо.

6.     Консультація з психологом щодо теми та спільної участі батьків та дітей.

7.     Визначення форми батьківських зборів.

8.     Підготовка доповідей учнів та батьків.

Хід зборів

1. Слово вчителя та обрання президії.

Класний керівник нагадує всім присутнім тему зборів та про­понує вибрати президію (спікера та секретаря).

Спікер — направляє хід зборів, оголошує доповідачів, слідкує за регламентом.

Секретар — робить нотатки доповідей, записує пропозиції, го­тує рішення.

2.  Виступи доповідачів.

Спікер оголошує бажаючих виступити. Доповіді можуть бути на такі теми:

«Ідеал учня класу».

«Батьки та діти: коли відсутні проблеми».

«Права та обов'язки учнів».

«Батьківський погляд на учня».

«Коли комфортно всім».

Доповіді готують батьки і діти. Час виступу — 5 хвилин.

3.  Створення документа класної спільноти «Модель учня   8(9, 10, 11) класу».

Спікер пропонує всім, хто бажає, внести свої пропозиції — пункти для створення правил (норм), обов'язкових для кожного учня 8 (9, 10,11) класу. У цьому беруть участь батьки, діти, а також класний керівник.

Усі пропозиції записуються на дошці, а потім проходить голо­сування за кожним пунктом окремо. Приймаються лише ті про­позиції, за які голосує переважна більшість присутніх.

Пропозиції, до яких не дійшли згоди, обговорюються з метою пошуку спільної думки.

Приклад:

Ця модель записується на дошці як рішення зборів та прий­мається як обов'язковий документ.

Наприклад:

1)     Щоденно відвідувати школу та не пропускати занять без по­важних причин.

2)     Виконувати домашні завдання.

3)     Любити свій клас, допомагати своїм однокласникам.

4)     Вчитися на рівні своїх здібностей, визначитися з додаткови­ми заняттями з необхідних для покращення успішності або вступу до ВНЗ предметів.

5)     Допомагати батькам, уникати конфліктних ситуацій.

6)     Не вживати алкоголь, наркотики, вирішити проблеми з палінням.

7)     Не лихословити.

8)     Прочитувати не менше однієї книжки на місяць.

Добірка матеріалів для проведення бесід з батьками під час проведення батьківських зборів.

Спілкування педагога з батьками

Типове спілкування вчителя з батьками характеризується нерозумінням і взаємними претензіями. Найчастіше це монолог учителя, що складається зі скарг на дитину або нотації батькам. Негативні почуття батьків, що виникають від подібного «спілкування», не сприяють виникненню бажання співпрацювати зі школою у справі навчання й виховання їх дитини

Психолого-педагогічні основи встановлення контактів з родиною учня

Контакт між учителем і батьками можливий тоді, коли й ті й інші усвідомлюють, що в них загальна мета - добре виховання й освіта дітей, котрої можна досягти тільки загальними зусиллями. Для цього вчителю необхідно показати батькам, що він любить дітей такими, які вони є, з усіма плюсами та мінусами, а також стурбований їхньою долею, як і батьки.

Основним засобом установлення контакту з батьками для вчителя є він сам, вірніше, його педагогічний імідж, що включає в себе професійні знання, уміння їх давати та любов до дітей. Тому вчителю необхідно керуватись такими правилам взаємодії та способами встановлення контактів з родиною.

Перше правило. В основі роботи класного керівника з родиною повинні бути дії та заходи, спрямовані на зміцнення та підвищення авторитету батьків.

Повчальний, авторитарний, категоричний тон неприпустимий у роботі класного керівника, тому що це може бути джерелом образ, роздратування, незручностей. Потреба батьків порадитись після категоричних «повинні», «зобов'язані» зникає. Єдина правильна норма взаємин учителів і батьків - взаємна повага. Тоді й формою контролю стає обмін досвідом, порада та спільне обговорення, єдине рішення, що задовольняє обидві сторони. Цінність таких відносин у тому, що вони розвивають і в учителів, і в батьків почуття відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку.

 Друге правило. Довіра до виховних можливостей батьків. Підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності у вихованні.

Психологічно батьки готові підтримати всі вимоги, справи та починання навчального закладу. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки та вищої освіти, із глибоким розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей.

Третє правило. Педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя родини.

Класний керівник - особа офіційна. Але за родом своєї діяльності він мусить торкатись інтимних сторін життя родини, нерідко він стає вільним чи мимовільним свідком відносин, приховуваних від чужих. Хороший класний керівник у родині не чужий. У пошуках допомоги батьки йому довіряють таємне, радяться. Якою би не була родина, якими би вихователями не були батьки, учитель повинен бути завжди тактовним, доброзичливим. Усі знання про родину він повинен залучати на утвердження добра, допомоги батькам у вихованні.

Четверте правило. Життєстверджуюче налаштування у рішенні проблем виховання, опора на позитивні якості дитини, на сильні сторони сімейного виховання. Орієнтація на успішний розвиток особистості.

Формування характеру виховання не обходиться без труднощів, протиріч і несподіванок. Їх треба сприймати як прояв закономірностей розвитку, тоді складності, протиріччя, несподівані результати не викликають негативних емоцій і розгубленості педагога.

Індивідуальне спілкування

При спілкуванні з батьками вчитель має так будувати бесіду, щоби батьки переконались, що вони мають справу із професіоналом, який любить і вміє вчити та виховувати дітей.

Тому при підготовці до бесіди з батьками вчитель повинен добре обміркувати:

·         мету;

·         зміст бесіди;

·         манеру поведінки, стиль мови, одягу, зачіски.

Кожна деталь повинна сприяти створенню образу дійсного фахівця.

Може бути два варіанти такого спілкування:

·         з ініціативи вчителя;

·         з ініціативи батьків.

Проведення бесіди з батьками з ініціативі вчителя

Постановка психологічної мети

Чого я хочу від батьків? (Вилити своє роздратування на дитину? Покарати дитину руками батьків? Показати батькам їхню педагогічну неспроможність?)

При всіх зазначених варіантах не варто викликати батьків, тому що такі психологічні цілі свідчать про професійну безпорадність педагога й негативно вплинуть на спілкування вчителя та родини.

Викликати батьків варто, якщо вчитель хоче краще пізнати, зрозуміти причини її поведінки, підібрати індивідуальний підхід до неї, поділитись позитивними фактами про дитину тощо, тобто психологічна мета повинна бути стимулом для подальшого спілкування з батьками.

Організація початку діалогу. Церемонія вітання

Вітаючи батьків, необхідно залишити свої справи, підвестись назустріч, посміхнутись, доброзичливо сказати слова вітання, представитись (якщо зустрічаєтесь уперше), звернутись до них за іменем і по батькові.

Установлення згоди на контакт

Це означає, що вчитель обов'язково обговорює час діалогу; особливо якщо він бачить, що батько квапиться, необхідно уточнити, на який запас часу той розраховує. Краще перенести розмову, ніж проводити її поспіхом, тому що вона все одно не буде засвоєна.

Створення обстановки діалогу полягає в тому, що вчитель обмірковує, де і як буде відбуватись діалог

Неприпустимо, щоб учитель сидів, а батько стояв, або щоб учитель сидів за своїм столом, а батько - за учнівським.

Треба простежити, щоб у класі нікого не було, ніхто не втручався в розмову. Посадивши батька, необхідно поцікавитись, чи зручно йому, звернути увагу на його і свої жести та пози. Жести та пози вчителя повинні демонструвати відкритість і доброзичливість (неприпустимі схрещені на грудях руки, руки на поясі - «руки в боки», закинута назад голова тощо).

Для зняття напруги батька й переходу до проблеми необхідно коректно й конкретно повідомити мету виклику, наприклад: «Мені хотілося кращим чином довідатись про (ім'я дитини), щоби підібрати до неї підхід», «Нам треба краще з Вами познайомитись, щоб діяти спільно», «Я ще не дуже добре знаю (ім'я дитини), бачу в ньому й позитивні риси та не дуже, мені потрібна Ваша допомога, щоби краще зрозуміти його» тощо.

Викликаючи батька для бесіди, учитель не повинен забувати, що бесіда має на увазі діалог, отже, йому треба обміркувати не тільки своє повідомлення, а й те, що він хоче почути від батька, тому йому необхідно сформулювати свої запитання до батьків учня та дати можливість висловитись їм.

Проведення діалогу

Початок розмови повинен містити позитивну інформацію про дитину, причому це не можуть бути оцінні судження: «У Вас гарний хлопчик, але...(далі йде негативна інформація на 10 хвилин), а не повідомлення про конкретні факти, що характеризують дитину з позитивного боку. Такий початок свідчить про педагога як про спостережливого й доброзичливого, тобто професіонала.

Факти про поведінку чи успішність учня, що викликають занепокоєння в педагога, повинні подаватись дуже конкретно, без оцінних суджень, що починаються на «не»: «Він у Вас неслухняний, неорганізований, невихований...» і т. д.

Також не варто після позитивної інформації про учня продовжувати розповідь про негативні факти через сполучник «але»: «Ваш син акуратний, охайний, але неорганізований».

Переходити до безсторонніх фактів найкраще у формі звертання по пораду: «Я ще не дуже добре знаю Петю, не могли би Ви мені допомогти розібратись (далі йде опис факту) або «Я не можу зрозуміти...», «Мене турбує...», «Я хочу зрозуміти, що стоїть за цим...».

При повідомленні негативних фактів рекомендується робити акцент не на них, а на шляхах подолання небажаних проявів.

Учитель має постійно підкреслювати загальну мету його й батьків відносно майбутнього дитини, тому не слід уживати висловлювання «Ваш син», тобто протиставляти себе й батьків. Рекомендується частіше говорити «ми», «разом», звертатись за іменем і по батькові до батька якнайчастіше. Найголовнішим у бесіді є висловлення батьків, оскільки саме вони роблять розмову бесідою, діалогом.

Від учителя потрібне вміння слухати. Після того як учитель закінчить своє повідомлення запитанням до батька з даної проблеми, він, використовуючи прийоми активного слухання, може довідатись багато важливого й необхідного про учня та його родину. Для цього педагогу треба всім своїм видом показати, що він уважно слухає батька.

Свою участь у діалозі вчитель може виразити через відображення почуттів із приводу розповіді батька: «Я радий тому, що в нас єдині погляди на...», «Мене здивувало...», «Я засмучена...» і т. ін. Виконання цієї умови запобігає виникненню конфліктів при різниці в думках і сприяє взаєморозумінню сторін.

Конкретні поради мають даватись учителем тільки в тому випадку, якщо батько просить у нього поради. Вони будуть ефективні тоді, коли будуть конкретні за змістом, доступні у виконанні, прості за формою викладу.

Завершення діалогу

Учителю рекомендується підбити підсумок бесіди на основі прийому рефлексивного слухання-»резюмування»: «Якщо тепер підсумувати сказане Вами, то...» й намітити шляхи подальшого співробітництва, домовитись про мету, місце та час майбутньої зустрічі.

Бесіда з батькам повинна закінчуватися церемонією прощання. Прощаючись із батьком, учителю варто, звертаючись до нього за іменем і по батькові, подякувати за бесіду, висловити своє задоволення нею, провести батька та сказати слова прощання доброзичливо та з посмішкою.

Проведення бесіди вчителем з ініціативи батьків

Установлення згоди на контакт. (Учасники діалогу обговорюють час його протікання.)

Уявіть ситуацію: візит мами став несподіванкою для вас. У вас немає часу з нею розмовляти. Як ви повинні діяти?

Виявивши максимум уваги та люб'язності до мами, учителю замість запобігання діалогу варто повідомити їй, що він не знав про її прихід і запланував дуже важливу справу, яку не можна відкласти, і має у своєму розпорядженні час у ... хвилин. Якщо маму це влаштовує, то можна порозмовляти, якщо ні, то він вислухає її в будь-який зручний для неї час.

У такий спосіб учитель дає зрозуміти про своє бажання діалогу, незважаючи на неблагополучні обставини.

Вислухайте батька. Дайте батькові «випустити пару». Пам‘ятайте, що насправді агресія спрямована не на вас, а на образ, що склався в батьків. Варто подумки відокремити себе від цього образу та, спостерігаючи за бесідою як би з боку, намагатися зрозуміти, що ж криється за агресією, що хвилює батька? Важливо не відповідати агресією на агресію, тому що інакше ситуація може стати некерованою.

Стежте за своєю позою! Вираження вчителем співчуття, розуміння переживань батьків: «Я бачу, Ви стурбовані успішністю (ім'я дитини)», «Постараюся зрозуміти Вас», «Давайте разом розберемось» додадуть бесіді конструктивного характеру, що допоможе з'ясувати справжню причину звертання до вчителя.

Учителю не слід упускати того, що батько приходить із певними фактами. Завдання вчителя полягає в тому, щоб визначити ступінь обґрунтованості цих фактів. Довести неспроможність цих фактів можна тільки за допомогою переконливих аргументів. Уміння вчителя використовувати об'єктивні, добре обґрунтовані аргументи підвищує його компетентність в очах батьків.

Необхідно відповісти на всі запитання батька. Це сприяє переходу бесіди на діловий рівень спілкування та з'ясуванню всіх інших «болючих точок» батька у сфері навчання його дитини.

Закінчити бесіду треба також з ініціативи вчителя.

Психологічні основи проведення батьківських зборів

Майже завжди мета батьківських зборів - інформування батьків. Отже, педагог виступає на зборах у ролі інформатора. Здавалося б, роль для педагога звична. Але це тільки на перший погляд. Навчити й інформувати - задачі зовсім різні та припускають застосування різних методів.

Дуже часто педагог, сам того не помічаючи, робить підміну: замість того, щоби передавати інформацію дорослим людям у тій формі, в якій їм було би зручно її сприймати, він починає впливати за допомогою інформації, тобто вчити батьків. А це мало кому з дорослих людей подобається.

У результаті інформація не тільки не сприймається й не осмислюється, а ще й породжує, незалежно від свого змісту, опір слухачів.

Як же зробити так, щоб вас почули? Кілька порад.

Початок розмови

Головна вимога - початок розмови має бути стислим, ефективним і чітким за змістом.

Добре обміркуйте та запишіть на аркуш паперу перші 2-3 пропозиції вашої промови. Вони повинні пролунати максимально спокійно й чітко навіть на тлі вашого цілком зрозумілого хвилювання.

Якщо це ваша перша зустріч - правильно представтесь. Стисло, але підкресливши ті сторони вашого статусу й ролі у відношенні дітей, що складуть основу вашого авторитету та значущість в очах батьків.

Ніколи не починайте з вибачень, навіть у тому випадку, якщо початок зустрічі затягся, виникли накладки та якісь непорозуміння. Можна просто констатувати, що зустріч почалась трохи не так, як планувалось.

Чому не слід перепрошувати? Вибачення негайно поставлять вас у позицію «знизу» і зменшать суб'єктивну значущість вашої інформації в очах слухачів.

Важливо почати розмову в тиші. Знайдіть спосіб звернути на себе увагу. Бажано це зробити так, щоб вибраний вами спосіб не нагадував урок.

Почніть розмову з викладу самої логіки зустрічі, її основних етапів: «Спочатку ми з Вами...», «Потім ми розглянемо...», «Наприкінці розмови ми з Вами маємо...».

Позначте місце запитань і реплік батьків у ході зустрічей. Наприклад, ви можете сказати, що запитання ставити краще відразу, у ході викладу інформації. Або навпаки, попросіть батьків спочатку повністю вислухати вас, а потім ставити запитання.

Можете сказати, що на всі запитання, що будуть виникати в ході вашого монологу, ви відповісте потім, а поки будете фіксувати їх для себе на дошці чи аркуші паперу.

Виклад інформації. Як і де стояти під час свого монологу?

Якщо клас невеликий або слухачів небагато, краще сидіти в загальному колі чи збоку від власного столу.

Ні в якому разі не за столом! Це таке підступне місце - учительський стіл! Він блискавично оживляє в самому педагогові та його слухачах (а всі вони колишні учні) цілком конкретні асоціації та поведінкові стереотипи.

Якщо клас великий, доведеться стояти. Знову-таки - поруч зі столом, час від часу трохи переміщуючись. Простір біля дошки дозволяє керувати увагою слухачів.

Якщо ви кажете дуже важливі речі, висуньтесь трішечки вперед, до самих парт чи рядів стільців.

Підбиваючи підсумки, давайте слухачам трохи обміркувати й осмислити, відійдіть до дошки.

Співвіднесіть голос із розмірами приміщення